Законодавчі акти та відомчі інструкції 1998 року

ПОСТАНОВА 01.06.1998 р. № 761

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.06.1998 р. № 761

Про порядок підтвердження суми іноземної валюти, заробленої громадянами - резидентами, які виїжджали у службові відрядження за межі України

Постанова втратила чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652)

Кабінет Міністрів України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

Установити, що документами, які є підставою для надання громадянам - резидентам, які виїжджали у службові відрядження за межі України, пільг, установлених пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 5 травня 1996 р. “Про проект Закону України про порядок обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами через митний кордон України”, є:

посвідчення або інший документ, оформлений в установленому порядку, про службове відрядження за межі України із зазначенням його мети;

довідка підприємства, установи або організації про суму іноземної валюти, заробленої громадянами - резидентами за період перебування у службовому відрядженні за межами України, за підписом керівника та головного бухгалтера, завірена печаткою підприємства, установи або організації. При цьому заробленою вважається іноземна валюта, що отримана як оплата праці під час службового відрядження за кордоном працівниками підприємств, установ і організацій України (без урахування добових) за відповідний термін, протягом якого вони не в’їжджали на митну територію України.

Персональна відповідальність за достовірність виданих документів покладається на керівників та головних бухгалтерів підприємств, установ і організацій.

Оригінали або завірені в установленому порядку копії фінансових документів і документів, що підтверджують перебування громадян - резидентів у службових відрядженнях за межами України, зберігаються протягом 12 місяців в органі митної служби, що здійснював митне оформлення, а потім передаються до архіву.

Дія цієї постанови поширюється на громадян - резидентів, які направлялися у службові відрядження підприємствами, установами і організаціями України, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

ПОСТАНОВА 02.06.1998 р. № 772

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.06.1998 р. № 772

Про затвердження Порядку звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу

Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 1999 року № 1415

На виконання пунктів 5.3 та 5.5 Закону України “Про податок на додану вартість” Кабінет Міністрів України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Порядок звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу (додається).

Установити, що пільги щодо податку на додану вартість, сплаченого з 1 жовтня 1997 р. до набрання чинності цією постановою у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу, надаються в порядку, встановленому Інструкцією про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції від 10 лютого 1993 р. № 3.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 2 червня 1998 р. № 772

ПОРЯДОК

звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу

Загальні положення

Цей Порядок визначає процедуру звільнення відповідно до пунктів 5.3 та 5.5 Закону України “Про податок на додану вартість” від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених:

а) для власних потреб:

дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, які знаходяться на території України, крім консульських установ, очолюваних почесними консульськими посадовими особами;

дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, акредитованих в Україні за сумісництвом;

представництв міжнародних організацій, створених згідно з міжнародними договорами, в яких бере участь Україна;

б) для використання:

членами дипломатичного персоналу дипломатичних представництв іноземних держав, які не є громадянами України і не проживають в Україні постійно;

консульськими посадовими особами консульських установ іноземних держав в Україні, які не є громадянами України і не проживають в Україні постійно, за винятком консульських посадових осіб консульських установ, які очолюють почесні консульські посадові особи;

членами сімей зазначених осіб, якщо вони не є громадянами України і не проживають в Україні постійно.

Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

дипломатична місія - дипломатичні представництва, консульські установи та представництва міжнародних організацій, зазначені у підпункті “а” пункту 1 цього Порядку;

дипломатичний персонал та члени сімей - особи, зазначені у підпункті “б” пункту 1 цього Порядку, які акредитовані в Україні та мають дипломатичні або службові картки, видані МЗС, не є громадянами України і не проживають в Україні постійно;

товари (роботи, послуги), передбачені для власних потреб дипломатичних місій, - усі товари вітчизняного та іноземного виробництва, роботи, послуги, які придбаваються (виконуються, надаються) в Україні або ввозяться (пересилаються) в Україну виключно для службового користування та для використання (споживання) під час офіційних прийомів;

товари (роботи, послуги), передбачені для використання дипломатичним персоналом та членами сімей, - усі товари вітчизняного та іноземного виробництва, роботи, послуги, які придбаваються (виконуються, надаються) або ввозяться (пересилаються) в Україну для задоволення власних потреб (споживання) дипломатичного персоналу та членів сімей.

Звільнення від податку на додану вартість застосовується виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

Наявність чи відсутність пільгового режиму оподаткування на принципах взаємності щороку до 20 січня підтверджується МЗС стосовно кожної окремої країни листом до Державної податкової адміністрації, в якому повідомляється про особливості звільнення від податку на додану вартість дипломатичних місій України, персоналу цих місій та членів їх сімей у зарубіжних країнах для врахування принципу взаємності із зазначенням асортименту, кількості та вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких встановлено обмеження.

(абзац другий пункту 3 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

У разі відсутності звільнення від обкладення податком на додану вартість дипломатичних місій України в іншій державі, дія цього Порядку не поширюється на дипломатичні місії цієї держави, акредитовані в Україні.

Товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України безпосередньо дипломатичними місіями, дипломатичним персоналом та членами сімей в установленому законодавством порядку з урахуванням відповідного нормативно-правового акта Держмитслужби, погодженого з МЗС, щодо митного контролю за товарами, що належать іноземним установам, організаціям та особам, які користуються на території України митними пільгами, не підлягають обкладенню податком на додану вартість під час проведення митного оформлення таких товарів.

Звільнення від обкладення податком на додану вартість у разі продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України провадиться шляхом щомісячного відшкодування сум податку на додану вартість, фактично сплачених у складі вартості дипломатичними місіями, дипломатичним персоналом та членами сімей під час придбання таких товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється лише за наявності товарних чеків у разі придбання товарів за готівкові кошти та податкових накладних - під час придбання товарів по безготівковому рахунку, а щодо робіт, послуг - за наявності податкової накладної та відповідних документів, що засвідчують факт виконання робіт (надання послуг).

(абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

Операції з продажу товарів (робіт, послуг), які підлягають звільненню від обкладення податком на додану вартість

Відшкодування сум податку на додану вартість щодо товарів (робіт, послуг), придбаних дипломатичними місіями для офіційного використання, провадиться з урахуванням принципу взаємності та встановлених обмежень стосовно дипломатичних представництв України у відповідних країнах.

Відшкодування сум податку на додану вартість провадиться лише за умови, якщо вартість разової покупки товарів, виконаних робіт, наданих послуг становить не менше 100 гривень, з підтвердженням відповідними документами.

За операціями з надання дипломатичним місіям, дипломатичному персоналу та членам їх сімей послуг зв’язку, комунальних послуг (постачання електроенергії, води, газу, опалення) суми податку на додану вартість відшкодовуються без обмеження вартості цих послуг.

(пункт 6 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

Члени сімей дипломатичного персоналу не мають права на відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених під час придбання легкових автомобілів для використання членами сімей дипломатичного персоналу, пально-мастильних матеріалів, які використовуються для таких автомобілів.

У разі відчуження автомобіля дипломатичною місією чи дипломатичним персоналом до закінчення дворічного терміну від дня реєстрації автомобіля в Україні, за який отримано відшкодування сум податку на додану вартість, зазначені суми податку підлягають поверненню до бюджету.

Ця норма не поширюється на відчуження автомобіля іншій дипломатичній місії чи дипломатичному персоналу за умови, якщо відповідна податкова пільга поширюється на ці дипломатичні місії чи дипломатичний персонал, а також на відчуження автомобіля у разі дострокового відкликання дипломата, що повинно бути офіційно підтверджено МЗС.

(пункт 7 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

  1. Звільняються від обкладення податком на додану вартість операції, пов’язані з:

будівництвом, ремонтом та реконструкцією будинків і приміщень для розміщення дипломатичних місій, включаючи резиденції глав представництв, за умови, що вони надаються дипломатичній місії через Генеральну дирекцію Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв у місті Києві, а також через державні установи, уповноважені здійснювати обслуговування дипломатичних місій Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями (в інших містах);

придбанням чи орендою службових, житлових та нежитлових приміщень для потреб дипломатичної місії, якщо контракти (договори) укладено від імені дипломатичної місії або держави, яка її направила.

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням у готелях України дипломатичного персоналу та членів сімей (на строк до двох місяців), відшкодовуються в терміни та за правилами, передбаченими цим Порядком.

Пункт 10 втратив чинність.

(згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. №1415)

Порядок отримання відшкодування

Підставою для отримання дипломатичною місією, дипломатичним персоналом та членами сімей щомісячного відшкодування сум податку на додану вартість є документи, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

Пункт 12 втратив чинність.

(згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. №1415)

Для отримання відшкодування сум податку на додану вартість дипломатична місія звертається з письмовою заявою (додаток 1) до органу державної податкової служби за місцем її знаходження.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, що настає за місяцем, в якому були придбані товари (виконані роботи, надані послуги).

До заяви додаються документи, передбачені пунктом 11 цього Порядку.

Орган державної податкової служби за місцезнаходженням дипломатичної місії приймає до виконання лише ті товарні чеки та податкові накладні, в яких сума податку на додану вартість виділена окремим рядком.

(абзац четвертий пункту 13 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

Заява, отримана від дипломатичної місії, реєструється в журналі вхідної кореспонденції та в спеціальному журналі (додаток 2).

На отриманій заяві ставиться номер, під яким заяву зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції органу державної податкової служби, та номер, під яким заяву зареєстровано в спеціальному журналі.

Орган державної податкової служби здійснює перевірку на відповідність поданих документів цьому Порядку, а також переліку та вартості товарів (робіт, послуг), на які встановлені обмеження, на підставі товарних чеків, податкових накладних, транспортних квитків та готельних рахунків і заносить відповідні дані до спеціального журналу.

(пункт 15 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

За відсутності зауважень до поданих документів орган державної податкової служби приймає рішення про відшкодування конкретної суми. У такому разі на заяві та в спеціальному журналі робиться запис “Підлягає відшкодуванню”.

Загальний термін підготовки та подання висновку до територіального органу Державного казначейства - не пізніше 5 робочих днів до закінчення установленого терміну відшкодування податку на додану вартість, тобто до останнього дня місяця, наступного після подання заяви.

Територіальні органи Державного казначейства здійснюють бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби за місцезнаходженням дипломатичної місії шляхом перерахування відповідних грошових сум на банківський рахунок дипломатичної місії протягом місяця, наступного після подання заяви на відшкодування.

Додаток 1

до Порядку звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу

 

ЗАЯВА

про відшкодування сум податку на додану вартість дипломатичним місіям, дипломатичному персоналу та членам сімей

Повна назва дипломатичної місії _____________________________

__________________________________________________________________

Відповідно до статті 5 Закону України “Про податок на додану

Вартість” прошу дозволити відшкодувати суму податку на додану

вартість, сплачену

__________________________________________________________________

(дипломатичною місією)

__________________________________________________________________

(дипломатичним персоналом)

__________________________________________________________________

(членами сімей дипломатичного персоналу)

у складі вартості товарів (робіт, послуг) у _________ 199__ року в

(місяць)

розмірі ____________________________ грн.____________________ коп.

(цифрами)

__________________________________________________________________

(прописом)

“_______”__________ 199 __ рік.

(число) (місяць)

Уповноважена особа __________ (Підпис)

Примітка. Податкові накладні та товарні чеки на зазначену в заяві суму для відшкодування додаються.

__________________________________________________________________

Відмітка органу державної податкової служби:

Підлягає відшкодуванню ___________________________________________

(сума прописом)

Не підлягає відшкодуванню ________________________________________

через причини ____________________________________________________

__________________________________________________________________

Посада, прізвище, підпис

відповідальної особи _____________________

(додаток № 1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

Додаток 2

до Порядку звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу

ЖУРНАЛ

обліку заяв на відшкодування сум податку на додану вартість, сплаченого дипломатичною місією, дипломатичним персоналом та членами сімей за товари (роботи, послуги)

Ненаводиться

(додаток № 2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.99 р. № 1415)

 

ЛИСТ 18.06.1998 р. № 09/1-1309-ЕП

 

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

18.06.1998 р. № 09/1-1309-ЕП

Начальникам регіональних

митниць

Начальникам митниць

Стосовно митного оформлення партій товарів

Лист відкликано (згідно з листом Державної митної служби України від 19 серпня 2005 року № 11/1-10/10243-ЕП)

За інформацією, наявною в Держмитслужбі, у деяких митницях мають місце непоодинокі випадки митного оформлення партій товарів, які ввозяться в Україну одним транспортним засобом (судном, автомобілем, літаком тощо), на підставі одного товаросупровідного документа (коносамента, накладної) та одного сертифіката відповідності з подальшим оформленням вантажу на декількох суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або групу громадян.

Враховуючи, що одержувачем кожної партії товару є конкретна юридична або фізична особа, наполягаю вжити рішучих заходів до недопущення таких випадків та вимагати від кожного одержувача товарів подання оформленого на нього окремого товаросупровідного документа та сертифіката відповідності.

Контроль за виконанням вимог цього листа покладаю на начальників митниць.

Голова Служби Ю. Соловков

 

ПОСТАНОВА 03.07.1998 р. № 1007

 

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

03.07.1998 р. № 1007

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. № 1010

Постанова втратила чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652)

З метою недопущення використання неторгівельного обігу для ввезення в Україну товарів у разі здійснення зовнішньоекономічних операцій з ухиленням від сплати встановлених податків та зборів Кабінет Міністрів України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. № 1010 “Про вдосконалення порядку ввезення (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну” (ЗП України, 1996 р., № 17, ст. 465; Офіційний вісник України,, 1998 р., № 3, ст. 99) такі зміни:

а) пункт 1 викласти у такій редакції:

“1. Установити, що предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, іноземцями та особами без громадянства (далі - громадяни), які прямують рейсами залізничного та авіаційного транспорту, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення, пересилаються у міжнародних поштових відправленнях, вартістю понад 200 екю або у разі ввезення одиничного неподільного предмета вартістю, що перевищує 300 екю, підлягають обов’язковому декларуванню митним органам та обкладаються:

митом за пільговими ставками Єдиного митного тарифу України, податком на додану вартість та акцизним збором - у разі ввезення (пересилання) їх громадянами-підприємцями;

митом за повними ставками Єдиного митного тарифу України, податком на додану вартість та акцизним збором - у разі ввезення (пересилання) їх громадянами, які не мають свідоцтва про державну реєстрацію підприємництва”;

б) пункт 2 викласти у такій редакції:

“2. Предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України іншими транспортними засобами (крім випадків, зазначених у пункті 1 цієї постанови):

громадянами-підприємцями, підлягають обов’язковому декларуванню митним органам та оподаткуванню у повному обсязі із заповненням вантажної митної декларації та сплатою мита за пільговими ставками Єдиного митного тарифу України, податку на додану вартість та акцизного збору;

громадянами, які не мають свідоцтва про державну реєстрацію підприємництва, підлягають обов’язковому декларуванню митним органам та оподаткуванню у повному обсязі із заповненням документа установленого зразка та сплатою мита за повними ставками Єдиного митного тарифу України, податку на додану вартість та акцизного збору. Копії контрактів (договорів) щодо ввезення (пересилання) предметів (товарів) у разі такого оформлення не пред’являються”;

в) у абзаці першому пункту 3 слово і цифру “пункту 1” замінити словами і цифрами “пунктів 1 та 2”.

  1. Ця постанова набирає чинності через 45 днів після її опублікування.

Перший

віце-прем’єр-міністр України А. ГОЛУБЧЕНКО

 

НАКАЗ 21.08.1998 р. № 622

 

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

21.08.1998 р. № 622

Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів

(назва наказу із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292)

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 р. за №637/3077

Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України

від 13 квітня 1999 року № 292,

від 26 червня 2002 року № 615,

від 16 липня 2004 року № 806,

від 6 вересня 2004 року № 1008,

від 17 червня 2008 року № 301

Вважати такими, що втратили чинність, накази МВС України від 25.03.93 № 164, від 28.04.95 № 265, від 10.06.95 № 372, від 03.09.96 № 635.

В. о. Міністра

генерал-лейтенант міліції Л. В. Бородич

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства внутрішніх

справ України

від 21 серпня 1998 р. № 622

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

7 жовтня 1998 р. за № 637/3077

ІНСТРУКЦІЯ

про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів

(назва Інструкції з змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292)

І. Завдання органів внутрішніх справ із здійснення дозвільної системи

Загальні положення

.3Дозволи видаються:

.3.1Департаментом громадської безпеки МВС України на:

право придбання, ввозу з-за кордону та вивозу з України вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї, мисливського пороху, вибухових матеріалів міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням, а також іноземним фірмам на підставі міжурядових угод та договорів;

придбання, зберігання, носіння та вивезення (за 5 днів до виїзду) з України вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, та боєприпасів до зброї іноземним громадянам, а також ввезення ними зброї та боєприпасів в Україну за клопотанням міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України за погодженням з посольствами та іноземними представництвами країн, громадянами яких вони є, а з метою полювання, на конкретно визначений термін, також за клопотанням користувачів земельних ділянок і мисливських угідь;

відкриття та функціонування республіканських баз складів вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування;

(абзац четвертий пункту 2.3.1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

зберігання і носіння нагородної зброї.

ДГБ МВС України, здійснюючи в повному обсязі функції дозвільної системи, може видавати й інші передбачені цією Інструкцією дозволи.

.3.2Управліннями (відділами) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі на:

відкриття та функціонування складів вибухових матеріалів і піротехнічних майстерень;

право ввезення з-за кордону та вивезення з України мисливської, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї громадянам України;

придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної вогнепальної зброї громадянам України;

придбання та зберігання відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї підприємствам, установам, організаціям.

Управління (відділи) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі, здійснюючи дозвільну систему, можуть видавати й інші передбачені цією Інструкцією види дозволів, крім дозволів, що належать до компетенції ДГБ МВС України.

.3.3Міськ-, райоргани внутрішніх справ на:

придбання і перевезення вибухових матеріалів і засобів підриву;

носіння і перевезення відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї;

придбання, зберігання і носіння громадянами України мисливської гладкоствольної вогнепальної, пневматичної, холодної зброї;

придбання, зберігання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів правоохоронним органам, а також їх носіння працівникам цих органів.

(пункт 2.3.3 розділу 2 доповнено абзацом четвертим згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292)

.4Органи внутрішніх справ на транспорті, відділи (відділення) спеціальної міліції, у межах своєї компетенції видають дозволи на відкриття та функціонування об’єктів, що ними обслуговуються, а також на придбання, зберігання, носіння, перевезення вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також вибухових матеріалів, які зберігаються та використовуються на цих об'єктах.

(пункт 2.4 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

.5Залежно від виду дозволів, що видаються, вони підписуються відповідно керівниками Міністерства внутрішніх справ України (МВС), головних управлінь МВС (ГУМВС), управлінь МВС (УМВС), управлінь (відділів) адміністративної служби міліції ГУМВС, УМВС, начальником управління дозвільної системи та ліцензування ДГБ МВС, а в міськ-, райлінорганах начальниками і скріплюються гербовою печаткою органів внутрішніх справ.

(пункт 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292, від 26.06.2002 р. № 615)

.6Дозволи на придбання, зберігання і носіння вогнепальної нарізної зброї громадянам України підписуються Міністром внутрішніх справ України, його першими заступниками, заступником - начальником міліції громадської безпеки, начальником Департаменту громадської безпеки або його першим заступником, начальниками ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі, а в разі їх відсутності особами, що виконують згідно із наказом їхні обов'язки, та заступниками - начальниками міліції громадської безпеки.

(пункт 2.6 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

.7Оформлений дозвіл видається керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об’єднань, а також громадянам або за їх дорученням уповноваженим ними особам під розписку після пред’явлення паспорта чи інших документів, що засвідчують особу. У загонах воєнізованої охорони видача дозволів на зберігання відомчої зброї допускається на ім’я командирів, начальників команд або окремих підрозділів.

.8Видача дозволів громадянам на придбання, зберігання, носіння і використання зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та прийняття відповідних заліків. Вивчення проводиться фахівцями відповідних підприємств, установ, організацій, що згідно зі статутом мають на це право, за затвердженою МВС України програмою.

Справи про видачу, продовження, припинення дії та анулювання дозволів на право відкриття та функціонування пунктів вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування провадять: ДГБ МВС України, ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі.

Матеріали про видачу дозволів на право відкриття та функціонування пунктів вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування розглядає ДГБ МВС України.

Пункти створюються на підставі укладених між підприємством, установою, організацією та УАСМ, ВАСМ ГУМВС, УМВС договорів. До складу комісій з приймання заліків входять працівники дозвільної системи. За умови успішного складання заліку громадянам видається довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (додаток 40).

Підставою для видачі дозволу на право відкриття та функціонування пункту вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування є клопотання керівника підприємства, установи, організації, що подається за територіальною належністю до ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях і м. Севастополі, в якому зазначаються найменування підприємства, установи, організації, код за ЄДРПОУ, місце і дата реєстрації, місцезнаходження, прізвище, ініціали керівника, службовий телефон, а також мета звернення.

До звернення додаються:

- дані про наявність умов проведення навчання;

- дані про осіб, які відповідають за відкриття та функціонування пункту вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування, мають доступ до зброї, яка використовується в пункті, викладають та охороняють його (особові листки з обліку кадрів), та медичні довідки, що такі особи за станом здоров’я можуть виконувати вказані роботи, службовий телефон, номер та дата наказу про їх призначення;

- дані про місце проведення практичних стрільб, наявність для цього підстав;

- дані про наявність зброї та підстави її зберігання, при умові зберігання та використання зброї на цьому об’єкті;

- квитанція або платіжне доручення банку про сплату послуг за видачу дозволу.

ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях і м. Севастополі, до якого надійшло звернення на отримання дозволу, приймає його до провадження і перевіряє відповідність наданих матеріалів установленим вимогам.

Документи або матеріали за наслідками такої перевірки, договір між підприємством, установою, організацією і УАСМ, ВАСМ ГУМВС, УМВС та висновок про можливість видачі дозволу на право відкриття та функціонування пункту вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування, затверджений керівництвом УАСМ, ВАСМ ГУМВС, УМВС, надсилаються до ДГБ МВС України для подальшого провадження.

ДГБ МВС України перевіряє відповідність таких документів установленим вимогам, після чого готує висновок про видачу дозволу або відмову в його видачі. Висновок затверджується начальником ДГБ МВС України або його заступниками. У разі відмови у видачі дозволу в листі на адресу ГУМВС, УМВС зазначається підстава для такої відмови.

(пункт 2.8 в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

.9За видачу дозволів утримується плата відповідно до Єдиного тарифу на послуги, пов'язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.95 № 1060, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 49, а також постановою Кабінету Міністрів від 04.08.2000 № 1228.

(пункт 2.9 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

.10Продовження терміну дії дозволів (перереєстрація) здійснюється в порядку, передбаченому для їх видачі. При цьому документи, які були надані при отриманні дозволу і не втратили юридичної сили, заново не надаються.

.11Громадяни України до або під час реєстрації, перереєстрації зброї, отримання дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під час виконання службових обов’язків, закріплення за ними зброї повинні в установленому порядку укласти договір страхування відповідальності власників чи користувачів зброї (далі - договір страхування).

У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація, видача дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під час виконання службових обов'язків, закріплення зброї не проводиться.

При укладанні ГУМВС, УМВС, УМВС на транспорті договорів, угод, інших нормативно-правових актів щодо будь-якої взаємодії зі страховиками, які мають ліцензії на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю (у тому числі нагородну), за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї (далі - страхування відповідальності власників чи користувачів зброї), вони попередньо погоджуються з ДГБ МВС України.

(розділ 2 доповнено пунктом 2.11 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615)

Загальні положення

.1Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, навчальну, несучасну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, пневматичну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам.

(пункт 8.1 розділу 8 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292)

.2Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).

.3До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо).

.4До несучасної стрілецької зброї належить вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армії та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях.

.5До вихолощеної зброї належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами, з якої не можливо зробити постріл бойовим зарядом.

.6До учбової вогнепальної зброї належить нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепальна зброя приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт.

.7До спортивної вогнепальної зброї належать спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які виробником передбачені для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці.

.8До мисливської вогнепальної зброї належать мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною “парадокс” з нарізами 100 - 140 мм на початку або у кінці ствола, мисливські рушниці з свердловиною “сюпра”, комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки. Довжина стволів гладкоствольних рушниць повинна бути не менше 450 мм, а загальна довжина зброї не менше 800 мм.

.9До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

.10До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.

.11До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною).

.12До пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в автоматичному режимі чергами.

(абзац перший пункту 8.12 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2002 р. № 615, від 16.07.2004 р. №806)

До патронів належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.

(розділ 8 доповнено новим пунктом 8.12 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.99 р. № 292, у зв’язку з цим пункт 8.12 вважати пунктом 8.13)

.13Порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання зброї та бойових припасів в міністерствах і відомствах, на підприємствах, в установах, організаціях і господарських об’єднаннях регламентується відомчими Інструкціями, узгодженими з МВС України.

 

ПОСТАНОВА 05.10.1998 р. № 1598

 

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.1998 р. № 1598

Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України

Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1537

Постанова втратила чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375)

З метою запобігання порушенням митного законодавства під час визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України Кабінет Міністрів України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України (додається).

Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 5 жовтня 1998 р. № 1598

ПОРЯДОК

визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України

Згідно з цим Порядком провадиться визначення митної вартості товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари).

Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України.

(пункт 1 доповнено абзацом другим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

У разі коли митному органу надаються документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і зазначені в них відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів.

Під час визначення митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи) - залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року):

а) на навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування та транспортування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські;

в) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів, що повинна бути внесена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова ввезення (вивезення).

Форма подання відомостей та інших матеріалів щодо підтвердження заявленої митної вартості товарів визначається Держмитслужбою.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України громадянами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, визначається на підставі документів (товарні чеки, ярлики, договори дарування тощо), які підтверджують ціну придбання цих товарів та які можна ідентифікувати з наявним товаром, якщо зазначені в цих документах відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності.

(пункт 2 доповнено абзацами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог:

(абзац перший пункту 3 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

а) ідентичними вважаються товари, які мають однакові ознаки з товарами, що підлягають оцінці, в тому числі:

призначення та характеристики;

якість, наявність одного й того ж товарного знака та репутація на ринку;

країна походження;

виробник;

б) незначні відмінності в зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів, як ідентичних, якщо за іншими ознаками такі товари відповідають вимогам цього пункту.

За наявності одного і того ж товарного знака товари, виготовлені різними виробниками, можуть вважатися ідентичними, якщо у декларанта та в органі митної служби відсутні відомості про ідентичні товари, виготовлені виробником, товари якого підлягають оцінці;

в) якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається, проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей.

  1. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та у разі відсутності інформації щодо цін на ідентичні товари митна вартість визначається на підставі цін на подібні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог:

(абзац перший пункту 4 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

а) подібними вважаються товари, які не є ідентичними, але мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу використовувати їх з тією ж метою, що й товари, які підлягають оцінці, та бути комерційно взаємозамінними.

Для визначення подібності товарів враховуються:

призначення та характеристики;

якість, наявність товарного знака та репутація на ринку;

б) якщо подібні товари ввозилися в іншій кількості або на інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається, проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей.

  1. Інформація про ціни на ідентичні й подібні товари у провідних країнах-експортерах, яка формується на основі даних митних документів, відомостей з прайс-листів, каталогів торговельних фірм та інших довідників, міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби.

(пункт 5 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. У разі потреби для підтвердження достовірності заявленої митної вартості можуть бути використані такі документи:

рахунки-фактури (інвойси) або рахунки-проформи;

специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні;

ліцензії;

картки реєстрації контрактів;

сертифікати походження;

банківські документи щодо розрахунків за контрактом, які повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з поставкою, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписка (копія) з особового рахунку організації, завірена керівником і головним бухгалтером даної організації);

копія експортної вантажної митної декларації країни відправлення;

договори (угоди) на поставку;

договори про спільну діяльність;

контракти з третіми особами, які мають відношення до договору (угоди) на поставку;

рахунки за платежами третім особам на користь продавця;

ліцензійні чи авторські угоди;

договори доручення, комісії; агентські та брокерські угоди;

рахунки за комісійні та брокерські послуги, що відносяться до товарів, митна вартість яких визначається;

замовлення на поставку;

договори перевезення та страхування;

прайс-листи виробника та продавця товару;

відповідна бухгалтерська документація;

калькуляція фірми - виробника товару (у разі згоди фірми надати її українському покупцю);

інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації.

Усі додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв’язку з поданням таких документів та інших матеріалів, відносяться на рахунок декларанта.

Для підтвердження заявленої митної вартості можуть використовуватися як допоміжний матеріал висновки організацій, уповноважених Держмитслужбою на проведення цінової експертизи.

(пункт 6 доповнено абзацами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

Визначення митної вартості повинно бути здійснене митним органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У виняткових випадках цей термін може бути збільшений за рішенням керівника митного органу.

Збільшення терміну визначення митної вартості не є для імпортера фактичною відстрочкою всіх необхідних платежів за митне оформлення товарів та інших предметів.

На письмовий запит декларанта митний орган зобов’язаний у тижневий термін надати роз’яснення причин, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята для митного оформлення.

Відповідальність за прийняття рішення щодо митної вартості товарів несе посадова особа митного органу, до компетенції якої належить визначення цієї вартості.

(пункт 7 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна товару, зазначена у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим умовам, відповідно до яких визначається митна вартість).

У разі встановлення індикативних цін на товари, які експортуються та зовнішньоекономічні угоди щодо яких підлягають реєстрації чи передбачають отримання ліцензії, а ціни на ці товари зазначаються у відповідних реєстраційних документах, додаткове обґрунтування цін експортером не проводиться.

(абзац другий пункту 8 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

У разі встановлення індикативних цін на товари, зовнішньоекономічні угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи не передбачають отримання ліцензії, ціни на такі товари повинні відповідати індикативним цінам, установленим на момент здійснення зовнішньоторговельної операції. Якщо ціна, обумовлена в угоді, відрізняється від індикативної, для митного оформлення такого товару подається лист - погодження державного органу, на який згідно із законодавством покладено обов’язки з установлення індикативних цін.

(абзац третій пункту 8 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1537)

Надана органу митної служби інформація, заявлена як комерційна таємниця або як конфіденційна, може використовуватися лише для цілей митного оформлення і не може розголошуватися, використовуватися посадовими особами органу митної служби в особистих цілях, передаватися третім особам (включаючи інші державні органи) без спеціального дозволу особи, яка надала таку інформацію (за винятком випадків, передбачених законодавством).

НАКАЗ 09.10.1998 р. № 635

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

 

09.10.1998 р. № 635

Про затвердження Інструкції із заповнення та використання уніфікованої митної квитанції МД-1

Наказ Державної митної служби України від 9 жовтня 1998 року № 635

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 грудня 1998 р. за №796/3236

Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної митної служби України від 10 липня 2001 року № 468

Наказ втратив чинність (згідно з наказом Державної митної служби України від 4 січня 2005 року № 1)

З метою впорядкування митного оформлення товарів (предметів), які переміщуються громадянами через митний кордон України, та на виконання Указу Президента України від 20.07.98 № 799/98 “Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон України”,

НАКАЗУЮ:

Затвердити Інструкцію із заповнення та використання уніфікованої митної квитанції МД-1 (додається).

Наказ Держмиткому від 02.07.92 № 141 вважати таким, що втратив чинність.

Правовому управлінню (Тимошенко С. В.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

Управлінню справами (Максимов Ю. Ю.) забезпечити тиражування та доведення наказу до митних установ, прес-центру (Котов О. І.) - до засобів масової інформації після його реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Голова Служби Ю. Соловков

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державної митної служби України

від 9 жовтня 1998 р. № 635

(у редакції наказу Державної митної служби України

від 10 липня 2001 р. № 468)

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

7 серпня 2001 р. за № 671/5862

ІНСТРУКЦІЯ

з оформлення та використання бланків уніфікованої митної квитанції МД-1

Цю Інструкцію розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.98 № 1357 “Про запровадження єдиного платіжного документа для зборів на митному кордоні України”, з метою вдосконалення організації роботи митних органів з митного оформлення предметів (товарів) на митному кордоні України.

Загальні положення

.1Форми уніфікованої митної квитанції МД-1 (далі - УМК) та додаткового аркуша до неї розроблено з метою вдосконалення організації роботи з прийняття на зберігання митним органом не пропущених через митний кордон України предметів (товарів), валюти й цінностей, а також з прийняття від громадян сум мита, митних та інших зборів і податків за предмети (товари), переміщувані ними через митний кордон України, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.

.2Бланки УМК (додатки 1 - 3) є бланками суворої звітності, які потребують обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності.

.3Бланки додаткового аркуша до УМК (додаток 4) не є бланками суворої звітності.

.4Бланки УМК замовляються централізовано Держмитслужбою України у вигляді квитанційних книжок і розсилаються нею митницям у кількості, що відповідає їх потребам.

.5Бланки УМК виготовляються друкарським способом, брошуруються у квитанційну книжку та є самокопіювальними. Кожний бланк УМК друкується в трьох примірниках під однаковими для всіх трьох примірників серією та номером.

.6Бланки додаткових аркушів до УМК замовляються централізовано Держмитслужбою України, виготовляються друкарським способом, є самокопіювальними й розсилаються митницям у кількості, що відповідає їх потребам.

.7Облік бланків УМК на місцях здійснюється відділами бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом.

.8Облік бланків додаткових аркушів до УМК здійснюється комірниками митних органів.

.9Квитанційні книжки, що надходять до митного органу, прошиваються працівником відділу бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом, завіряються круглою гербовою печаткою митного органу та підписами начальника митниці й головного бухгалтера. Кругла гербова печатка проставляється також на другому примірнику кожного бланка УМК на лицьовому боці ліворуч.

.10Квитанційні книжки, оформлені відповідно до вимог пункту 1.9 цієї Інструкції, видаються відділом бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом тим посадовим особам митного органу, до чиїх функціональних обов’язків безпосередньо входить оформлення цих документів. Квитанційні книжки видаються в кількості, визначеній керівником митного органу залежно від обсягів роботи кожної посадової особи.

При використанні механізованого способу заповнення УМК вимоги пункту 1.9 цієї Інструкції не виконуються, крім вимоги щодо проставлення на другому примірнику УМК гербової печатки митного органу.

.11Посадові особи митних органів одержують квитанційні книжки у відділі бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом під особисту відповідальність і зберігають їх в особистих робочих портфелях або в сейфі підрозділу чи відповідної відповідальної особи.

.12Квитанційна книжка (треті примірники УМК і додаткових аркушів до неї) наступного дня після повного її використання повертається посадовою особою митного органу до відділу бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом для обліку, зберігання та відображення у звітності. Подальше розпорядження використаними квитанційними книжками здійснюється в загальному порядку, установленому для бланків суворої звітності.

.13Видача наступної квитанційної книжки здійснюється, виходячи з обсягів роботи кожної посадової особи, які визначаються керівником митного органу, для забезпечення її безперебійної діяльності.

.14Відділ бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом не рідше одного разу на квартал здійснює раптову перевірку відповідності кількості бланків УМК, виданих посадовим особам митного органу, обліковим даним.

.15На мито, митні та інші збори й податки, що справляються у валюті України чи відповідно до чинного законодавства в іноземній валюті, оформлюється окрема УМК.

.16Окремо оформлюються УМК на:

мито, податок на додану вартість та акцизний збір;

митні збори;

інші збори, справляння яких передбачено чинним законодавством.

.17За наявності додаткових аркушів до УМК у робочій частині УМК у графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” робиться запис “Заповнено додаткові аркуші в кількості __ штук”, а графи “№ з/п”, “Підстава для вилучення чи прийняття”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”, “Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів”, “Сума стягнення” не заповнюються. У рядку “Усього (літерами)” робочої частини УМК зазначається словами сума, одержана внаслідок складення даних рядків “Усього (літерами)” усіх додаткових аркушів до цієї УМК.

.18Незаповнені графи та рядки УМК та додаткового аркуша до неї прокреслюються.

.19Усі примірники УМК та додаткових аркушів до неї (за наявності) підписують посадова особа митного органу, яка їх виписала, і власник предметів (товарів), валюти, цінностей, прийнятих на зберігання, чи власник предметів (товарів), за які сплачено мито, митні та інші збори й податки. Підпис посадової особи митного органу обов’язково засвідчується відбитком його особистої номерної печатки.

Види операцій, для яких використовуються бланки уніфікованої митної квитанції МД-1

Бланки УМК та додаткових аркушів до неї використовуються при виконанні операцій з предметами (товарами), валютою та цінностями, відповідно до чого умовно розділені на чотири поля, кожне з яких призначене для відображення однієї з цих операцій, а саме:

Прийняття митним органом на зберігання предметів (товарів), що належать фізичним особам і не пропущені митницею через митний кордон України.

Прийняття митним органом на зберігання валюти, у т. ч. національної, та цінностей, що належать фізичним особам і не пропущені митним органом через митний кордон України.

Вилучення національної валюти та цінних паперів України при ввезенні їх без підстав.

Прийняття сум мита, митних та інших зборів і податків, передбачених чинним законодавством.

За кожним із вищезазначених видів операцій оформлюється окрема УМК. У разі недостатньої кількості рядків у робочій частині УМК заповнюється потрібна кількість додаткових аркушів до УМК у трьох примірниках. Перші примірники УМК та додаткових аркушів до неї (за наявності) разом з прийнятими на зберігання предметами (товарами), валютою, у т. ч. національною, цінностями, а також платежами (митом, митними та іншими зборами й податками) передаються посадовими особами митного органу після закінчення зміни на склад / до каси митного органу, другі примірники УМК і додаткових аркушів до неї (за наявності) видаються на руки власнику після сплати належних платежів, а треті примірники УМК залишаються у квитанційній книжці для обліку та звітності, при цьому кожний третій примірник додаткового аркуша до УМК (за наявності) підклеюється до відповідної УМК.

Посадова особа митного органу при нарахуванні мита, митних та інших зборів і податків заповнює повідомлення для приписної каси АППБ “Аваль” за формою, наведеною в додатку 5.

Повідомлення видається на руки власнику предметів (товарів) для сплати цих платежів. Після сплати платежів касир банку повертає власникові повідомлення з відміткою банку “СПЛАЧЕНО” та підписом касира, на підставі чого митний орган видає власнику другі примірники УМК і додаткових аркушів до неї (за наявності).

При цьому повідомлення підклеюється до першого примірника УМК.

У разі неможливості внесення вищезазначених платежів до приписної каси АППБ “Аваль” повідомлення не заповнюється, а прийняті посадовою особою від власника платежі передаються після закінчення зміни до каси митного органу. При отриманні цих платежів касиром на першому та третьому примірниках УМК ставляться відмітка “СПЛАЧЕНО”, підпис та дата.

Порядок оформлення примірників УМК

Уніфікована митна квитанція МД-1 оформлюється посадовою особою митного органу таким чином.

У графі “В’їзд/виїзд” викреслюється непотрібне слово, а у вільній рамці праворуч зазначається цифрами категорія, до якої належить особа, що переміщує предмети (товари), валюту, цінності через митний кордон України:

“1” - службова особа;

“2” - приватна особа;

“3” - турист;

”4” - член екіпажу;

“5” - студент;

“6” - інша особа.

Нижче, у спеціально визначених для цього місцях, зазначаються: ідентифікаційний код митниці, найменування митниці, дата заповнення УМК, громадянство власника, його прізвище, ім’я, по батькові або назва підприємства, адреса, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ.

  1. При прийнятті на зберігання предметів (товарів) у робочій частині УМК заповнюються графи “№ з/п”, “Найменування предметів, валюти, цінностей”, “Підстава для вилучення чи прийняття”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”.

У графі “№ з/п” проставляється порядковий номер тих предметів (товарів), найменування яких посадова особа вносить до УМК.

У графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” зазначаються найменування предметів (товарів), їх відмітні ознаки, код за УКТЗЕД, рід впаковки та кількість місць, у які впаковано зазначені в УМК предмети (товари).

У графі “Підстава для вилучення чи прийняття” зазначається стаття Митного кодексу.

У графі “Одиниця виміру” проставляються одиниці виміру кожного з предметів (товарів), зазначених в УМК.

У графі “Кількість” проставляється кількість відповідно до одиниці виміру.

У графі “Загальна сума чи вартість” проставляється митна вартість зазначених предметів (товарів), яка визначається за усною заявою власника за умови подання ним підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), за якими можна ідентифікувати наявні предмети (товари). За відсутності таких документів митним органом визначається митна вартість цих предметів (товарів) згідно з чинним законодавством.

За наявності додаткових аркушів у рядку “Усього (літерами)” УМК зазначається словами сума, одержана внаслідок складення даних рядків “Усього (літерами)” усіх додаткових аркушів до цієї УМК.

У нижній частині УМК у квадраті перед літерою A, яка означає вид операції, ставиться знак V, а після слів “Предмети прийнято на зберігання митницею (зазначити причину)” посадова особа митного органу, яка оформлює УМК, зазначає причину прийняття предметів (товарів) на зберігання відповідно до Митного кодексу України та чинного законодавства.

На продовольчі та промислові предмети (товари) виписуються окремі УМК.

  1. При прийнятті на зберігання митним органом валюти, у т. ч. національної, та цінностей у робочій частині УМК заповнюються графи “№ з/п”, “Найменування предметів, валюти, цінностей”, “Підстава для вилучення чи прийняття”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”.

У графі “№ з/п” проставляються порядкові номери валют та цінностей, що приймаються митницею на зберігання.

У графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” зазначаються або конкретні найменування валют за визначеннями, прийнятими Національним банком України (далі - НБУ), або найменування цінностей та їх відмітні ознаки й вага (у разі потреби - накладене митне забезпечення).

При прийнятті цінностей, що мають зовнішні ознаки, спільні для золота й подібних до золота металів або для срібла й подібних до срібла металів, зазначаються найменування виробу з приміткою “з металу жовтого кольору” чи “з металу білого кольору” відповідно, його вага та за наявності - проба.

У графі “Підстава для вилучення чи прийняття” зазначається стаття Митного кодексу.

У графі “Одиниця виміру” проставляються одиниці виміру валюти та цінностей, зазначених в УМК.

У графі “Кількість” проставляється кількість валюти чи цінностей.

У графі “Загальна сума чи вартість” зазначається загальна сума валюти чи загальна вартість цінностей (у разі неможливості визначити точну вартість цінностей зазначається орієнтовна). Навпроти найменувань валют зазначаються їх гривневі еквіваленти. При цьому в графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” під кожним найменуванням валюти проводиться розрахунок гривневого еквівалента із зазначенням кількості кожного номіналу валюти та курсу цієї валюти, установленого НБУ на день її прийняття. Наприклад, якщо приймається 1000 $, то в графі “айменування предметів, валюти, цінностей” здійснюється запис “Прийнято на зберігання 1000 доларів США, курс НБУ - 5,30:

50 $ х 10 х 5,30 = 2650 грн.

10 $ х 30 х 5,30 = 1590 грн.

20 $ х 10 х 5,30 = 1060 грн.”.

Гривневий еквівалент 1000 дол. США, що зазначається в графі “Загальна сума чи вартість”, становить 5300 грн.

Загальна сума валюти й загальна вартість прийнятих цінностей наводяться в останньому рядку графи “Загальна сума чи вартість” цифрами й словами.

У нижній частині УМК у квадраті перед літерою B ставиться знак V, а після слів “Валюту, цінності прийнято на зберігання митницею (зазначити причину)” посадова особа митного органу, яка заповнює УМК, зазначає причину

прийняття валюти чи цінностей на зберігання відповідно до Митного кодексу України та чинного законодавства.

На звороті другого примірника УМК після літери B посадова особа митного органу зазначає граничну дату зберігання валюти або цінностей, прийнятих на зберігання митницею, відповідно до діючих норм.

При вилученні національної валюти та цінних паперів України в разі їх увезення без підстав УМК заповнюється за зразком заповнення поля B.

При нарахуванні сум мита, митних та інших зборів і податків на предмети (товари), переміщувані через митний кордон України, які згідно з чинним законодавством підлягають оподаткуванню, у робочій частині УМК заповнюються графи “№ з/п”, “Найменування предметів, валюти, цінностей”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”, “Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів”, “Сума стягнення”.

У графі “№ з/п” зазначаються порядкові номери предметів (товарів), за які сплачуються мито, митні та інші збори й податки.

У графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” наводяться найменування предметів (товарів); їх коди за УКТЗЕД; у разі потреби - відмітні ознаки предметів (товарів), які впливають на визначення сум платежів, що підлягають сплаті; чинні на день оформлення УМК курси валют, установлені НБУ, які використовуються при нарахуванні платежів; найменування платежів, які справляються при митному оформленні цих предметів (товарів).

У графі “Одиниця виміру” зазначаються одиниці виміру предметів (товарів) кожного найменування.

У графі “Кількість” проставляється кількість предметів (товарів) кожного найменування.

У графі “Загальна сума чи вартість” проставляється загальна митна вартість цих предметів (товарів).

В останньому рядку робочої частини УМК після слів “Усього (літерами)” словами зазначається загальна митна вартість предметів (товарів).

У графі “Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів” проставляються ставки видів податків та зборів, які справляються при митному оформленні цих предметів (товарів).

У графі “Сума стягнення мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів” проставляються суми нарахованих та сплачених платежів.

У графі “Сума стягнення складських зборів” проставляються суми нарахованих для сплати зборів за зберігання предметів (товарів) на складах митниці, що справляються при поверненні предметів власнику.

В останньому рядку робочої частини УМК після слів “Усього (літерами)” словами зазначається загальна сума нарахованих платежів.

У нижній частині УМК у квадраті перед літерою D ставиться знак V.

Примітка. Мито, податки й збори нараховуються за окремими квитанціями у валюті України й в іноземній валюті.

  1. Порядок оформлення примірників додаткових аркушів до УМК

У разі недостатньої кількості рядків у робочій частині УМК при заповненні графи “Найменування предметів, валюти, цінностей” заповнюється потрібна кількість додаткових аркушів до УМК.

У спеціально визначеному місці додаткового аркуша до УМК проставляється номер УМК, до якої він заповнюється.

При цьому в робочій частині УМК у графі “Найменування предметів, валюти, цінностей” робиться запис “Заповнено додаткові аркуші в кількості ____ штук”, а графи “№ з/п”, “Підстава для вилучення чи прийняття”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”, “Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів”, “Сума стягнення” не заповнюються. У рядку “Усього (літерами)” робочої частини УМК словами зазначається сума, одержана внаслідок складення даних рядків “Усього (літерами)” усіх додаткових аркушів до цієї УМК.

У додатковому аркуші до УМК графи “№ з/п”, “Найменування предметів, валюти, цінностей”, “Підстава для вилучення чи прийняття”, “Одиниця виміру”, “Кількість”, “Загальна сума чи вартість”, “Ставка мита, ПДВ, акцизного, митних чи інших зборів”, “Сума стягнення”, “Усього (літерами)” заповнюються відповідно до вимог пункту 3 цієї Інструкції.

Зворотний бік УМК

При прийнятті на зберігання предметів (товарів), валюти або цінностей на звороті першого (додаток 1) і третього (додаток 3) примірників УМК у спеціально визначеному місці комірником (касиром) проставляються дата прийняття на зберігання на склад (до каси) митного органу, прізвище комірника (касира) та його підпис, а на звороті другого примірника (додаток 2) - адреса й телефон митного органу, для валюти й цінностей - також кінцевий строк зберігання.

При потребі в полі “Службові відмітки” на звороті другого примірника УМК робиться запис про сплату належних платежів за предмети (товари), які зберігалися на складі митного органу, якщо їх сплата була умовою повернення предметів (товарів) власникові, та ін.

На підставі других примірників УМК і додаткових аркушів до неї за їх наявності - за умови звернення власника або його довіреної особи до митного органу, який прийняв на зберігання предмети (товари), валюту, цінності, у встановлені чинним законодавством строки й пред’явлення паспорта чи нотаріально завіреного доручення (якщо звертається довірена особа) - здійснюється повернення предметів (товарів), валюти, цінностей зі складу (каси) митниці. Ці примірники УМК і додаткових аркушів до неї залишаються в справах митного органу.

Уповноважена посадова особа митного органу здійснює в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством, нарахування сум складських зборів за зберігання предметів (товарів) (за винятком валюти та цінностей). При цьому заповнюється графа 9 окремого бланка УМК. Якщо такою посадовою особою є завідувач складу, то зразок його підпису затверджується наказом митного органу. Усі примірники УМК підписують уповноважена посадова особа митного органу та власник предметів (товарів), прийнятих на зберігання. Контроль за нарахуванням сум складських зборів здійснює посадова особа відділу бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом.

Повернення предметів (товарів), іноземної валюти, цінностей може бути здійснене виключно тим митним органом, що прийняв їх на зберігання.

Повернення національної валюти може бути здійснене будь-яким митним органом на підставі других примірників УМК і додаткових аркушів до неї за їх наявності. Митний орган, що здійснив повернення національної валюти, направляє митному органу, що прийняв на зберігання таку валюту, лист-повідомлення із зазначенням прізвища власника, номера УМК, дати, загальної суми повернутої національної валюти, а також платіжних реквізитів рахунку, на який потрібно зробити перерахування. Контроль за надходженням такої національної валюти на рахунок митного органу здійснює відділ бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом.

У полі “Підтвердження власника про одержання речей” власник предметів (товарів), валюти чи цінностей або його довірена особа при одержанні їх зі складу (з каси) митного органу робить запис “Зазначені в цій квитанції предмети (валюту, цінності) одержав” та проставляє підпис, ініціали, прізвище й дату. Комірник (касир) митного органу зазначає серію та номер пред’явленого власником паспорта, ким і коли цей паспорт видано, чи реквізити доручення, а в разі сплати належних платежів - номер УМК, за якою їх сплачено.

Якщо повернення предметів (товарів), валюти, цінностей здійснюється безпосередньо їх власнику, а не довіреній особі, то комірник (касир) зобов’язаний ретельно перевірити ідентичність підпису власника на першому та другому примірниках УМК.

При поверненні предметів (товарів) комірник митного органу після зазначення адреси й телефону митного органу в полі “Адреса та телефон митниці” робить запис розрахунку зборів за зберігання на складі митниці. Загальна сума таких зборів зазначається в графі “Сума стягнення складських зборів” УМК.

Інші положення

Бланки УМК, оформлені відповідно до пункту 1.9 цієї Інструкції, зберігаються у відділі бухгалтерського обліку, звітності, контролю та розрахунків за митними платежами з державним бюджетом окремо від усіх бухгалтерських документів у приміщеннях, де їх зберігання повністю забезпечено належними умовами (наявністю сейфів, залізних шаф тощо).

Видача бланків УМК реєструється в книзі обліку, сторінки якої мають бути пронумеровані, а в кінці книги словами і цифрами зазначено кількість сторінок, що засвідчується підписом начальника й головного бухгалтера митного органу. У книзі обліку відображається рух квитанційних книжок із зазначенням серій та номерів бланків УМК, кожний запис завіряється підписами особи, що видала бланки УМК, та особи, яка їх отримала.

Книга обліку має містити такі графи:

“№ з/п”;

“дата видачі бланків”;

“кількість бланків”;

“№ бланків, серія” (проставляються номери та серії бланків УМК згідно з квитанційними книжками, виданими посадовій особі митного органу);

“№, дата дозволу” (зазначаються номер та дата наказу, яким посадовій особі митного органу надано право самостійно працювати з митними документами. Це може бути наказ про видачу особистої номерної печатки);

“підпис особи, що видала бланки, прізвище, ініціали”;

“підпис особи, що отримала бланки, прізвище, ініціали”;

“відмітка про використання” (зазначається дата повернення використаної квитанційної книжки).

При цьому окремо ведуться книги обліку бланків УМК, що видаються прошитими у квитанційних книжках, та окремо - у квитанційних книжках, що видаються непрошитими.

Особа, яка несе відповідальність за зберігання й облік бланків УМК, призначається наказом митного органу.

У разі розкрадання, нестачі (псування, утрати) УМК проводиться службове розслідування згідно з чинним законодавством.

Бухгалтерські записи

При надходженні бланків УМК на склад митного органу вони оприбутковуються на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку” на підставі накладної-повідомлення Державної митної служби або Постачального митного господарства.

При списанні (переданні іншому митному органу) зазначених бланків рахунок 08 “Бланки суворого обліку” зменшується на суму списаних бланків (списання використаних бланків УМК здійснюється в установленому порядку та у визначені чинним законодавством строки на підставі письмового дозволу начальника митного органу).

Начальник Управління

бухгалтерського обліку та

звітності - головний бухгалтер М. В. Околіта

Додаток 1

до п. 1.2 Інструкції з оформлення та використання бланків уніфікованої митної квитанції МД-1 ненаводиться.

 

ЛИСТ 14.10.1998 р. № 09/1-2431-ЕП

 

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

14.10.1998 р. № 09/1-2431-ЕП

Щодо митного оформлення товарів та інших предметів

Лист втратив чинність (згідно з листом Державної митної служби України від 12 травня 1999 року № 19/1-1371-ЕП)

У зв’язку із запитами, що надходять на адресу Держмитслужби з приводу неоднозначного тлумачення постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1010 “Про вдосконалення порядку ввезення (перевезення) громадянами предметів (товарів) в Україну”, від 01.06.98 № 761 “Про порядок підтвердження іноземної валюти, заробленої громадянами-резидентами, які виїжджають у службові відрядження за межі України”, від 03.07.98 № 1007 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. № 1010” щодо порядку обкладення податками предметів, які ввозяться в Україну працівниками дипломатичних установ за кордоном, моряками рибопромислового торговельного, річкового флоту та іншими громадянами, повідомляємо.

Пільги щодо оподаткування товарів та інших предметів, що ввозяться громадянами-резидентами, які направляються у службові відрядження підприємствами, установами та організаціями України, були надані Постановою Верховної Ради України від 05.05.96 № 162/96-ВР “Про проект Закону України про порядок обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами через митний кордон України”. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.98 № 7 “Про порядок підтвердження суми іноземної валюти, заробленої громадянами-резидентами, які виїжджають у службові відрядження за межі України” встановлюють умови надання цих пільг вищезгаданим категоріям громадян-резидентів, службовцями підприємств, установ та організацій України, що повністю або часто утримуються (фінансуються) та рахунок бюджетних коштів.

Підставою для надання пільг громадянам, які направлялися підприємствами, установами й організаціями за межі України, є оформлені в установленому порядку документи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.98 № 761 “Про порядок підтвердження суми іноземної валюти, заробленої громадянами-резидентами, що виїжджали у службові відрядження за межі України”. При цьому керівники та головні бухгалтери підприємств, установ та організацій України несуть персональну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України службовцями небюджетних організацій, при переміщенні через митний кордон України рейсами залізничного та авіаційного транспорту (а також у міжнародних поштових відправленнях), що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення, оподатковуються на загальних підставах, тобто згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.98 № 1007, без обкладення митом, податком на додану вартість та акцизним збором, якщо їх вартість не перевищує суму 200 екю (або ввезенні одиничного неподільного предмета вартістю до 300 екю), за винятком лікеро-горілчаних та тютюнових виробів.

Заступник Голови Служби І.М. Соболь

 

ЛИСТ 28.12.1998 р. № 15/1-3190-ЕП

 

 

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

28.12.1998 р. № 15/1-3190-ЕП

Начальникам регіональних

митниць

Начальникам митниць

Лист відкликано (згідно з листом Державної митної служби України від 31 березня 2005 року № 25/1-15-38/3247-ЕП)

Для використання в роботі надсилаємо наказ Державної митної служби від 09.10.98 р. № 635 “Про затвердження Інструкції із заповнення та використання уніфікованої митної квитанції МД-1”, зареєстрований Міністерством юстиції України 16 грудня 1998 р. за № 796/3236.

Звертаємо Вашу увагу, що інспектори митних органів, які заповнюють уніфіковану митну квитанцію МД-1 (далі - квитанція МД-1) несуть повну відповідальність за відображення на звороті другого примірника квитанції МД-1 кінцевого строку зберігання валюти та цінностей.

При прийманні на зберігання предметів, валюти або цінностей на звороті першого і третього примірників квитанції МД-1 одночасно у спеціально призначеному місці комірником (касиром) проставляються дата прийняття на склад (до каси) митниці, власне прізвище та підпис.

На звороті другого примірника квитанції МД-1 при поверненні предметів, валюти чи цінностей власнику обов’язково у полі “Підтвердження власника про одержання речей” власник предметів, валюти чи цінностей або довірена особа при одержанні їх зі складу/з каси митниці робить запис такого змісту: “Зазначені в цій квитанції предмети (валюту, цінності) одержав” та проставляє підпис, прізвище і дату. Касир чи комірник складу митниці зазначає серію і номер пред'явленого власником паспорта та ким і коли цей паспорт видано чи реквізити доручення (в разі сплати митних платежів - номер квитанції МД-1).

Якщо повернення предметів, валюти, цінностей здійснюється безпосередньо їх власнику, а не довіреній особі, комірник (касир) зобов’язаний ретельно перевірити ідентичність підпису власника на першому та другому примірниках.

При поверненні предметів комірник митниці у вільному полі перед “Адреса та телефон митниці” робить запис розрахунку складського збору за зберігання речей. Загальна сума складського збору, що підлягає сплаті, зазначається одночасно у графі “Сума стягнення складських зборів”.

Для виготовлення бланків квитанції МД-1 нового зразка слід подати заявку до Господарсько-експлуатаційного митного управління з розрахунку середньорічної потреби в строк до 01.01.99. До виготовлення бланків квитанції МД-1 нового зразка слід використовувати бланки старого зразка”.

Наказ набуває чинності через 10 днів після державної реєстрації, з 27 грудня 1998 року.

Додаток: наказ Держмитслужби від 16.12.98 р. № 635 на 15 арк.

Голова Служби Ю. Соловков